Вівторок, 26.11.2024, 07:03 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
RSS

Вишиванки від Марти Кулинич

"ВИШИВАНКА У ВІРШАХ" - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
"ВИШИВАНКА У ВІРШАХ"
ElektrykДата: Середа, 02.06.2010, 09:39 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Адміністратори
Повідомлень: 3
Нагороди: 1
Статус: Offline
Олекса ТОМ:: Вишиванка
Узор вручну , широка планка ,
легенький запах ковили,
моя сорочка вишиванка ,
вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки,степ , простори,
по лівій й правій стороні.
Червоно - чорні всі узори,
мережив ряд на полотні.

Традицій пласт , легенди роду ,
духовний символ , оберіг,
калини кущ ,дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти , народні,
тягучі як пісні з степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.

 
KYMA6343Дата: Середа, 02.06.2010, 09:42 | Повідомлення # 2
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.

Вишиванка - писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.

Вишиванка - біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра - ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.

Біля річки дитинча кирпате,
Кинуло віночок в часу тлінь -
В плетиві надії, мрії, злато,
Загойдалась пісня поколіннь.

Колисанки не забудь дитино,
В серці вишиванку залиши...
Не зліпити болем Батьківщину,
Як розбите дзеркало душі.
Юрій Лазірко

 
KYMA6343Дата: Середа, 02.06.2010, 10:06 | Повідомлення # 3
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
(Л.Левицька
Веселкою сплелися кольори
На рушничку твоєму, наче доля.
На нім — тобою прожиті роки,
Усі достоту, з радощами й болем.
Усе на нім: вечірняя зоря,
І росами умите раннє сонце,
На нім і сльози, й посмішка твоя,
Хатинка рідна і твоє віконце.
На цьому рушничку — твої безсонні ночі.
Цей вишитий рушник для мене — наче жаль.
 
KYMA6343Дата: Четвер, 03.06.2010, 18:39 | Повідомлення # 4
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
Ольга Царицанська,
заступник головного редактора газети МАЛіЖ „СУЗІР’Я”
ВИШИВАНКА
Тремтіла у душі гірка сльоза
І спогади кружляли журавлями,
Летіли в день той, як нічна гроза
Розводила мости між берегами.
На тому березі лишилась назавжди
Прекрасна юність, наче квітка раю.
О, світ жорстокий,юність не кради,
Нехай вона в любові достигає.
Рука торкалася старого полотна
І пестила юначу вишиванку.
Скільки доріг пройшов в своїх літах
Та ця сорочка – зірка на світанку.
Схрестилися в узорах кольори,
У них любов, надія та розлука
І світлі дні щасливої пори –
Безхмарне небо й Материнські руки.
Сльоза тремтіла в стомленій душі,
Покрили берег юності тумани, –
Лиш вишиття вливалося в вірші
І рубцювало застарілі рани.
Сьогодні вишиванці сімдесят
Та в кольорах її весна квітує,
Не відцвітає молодості сад
Й наснагу з того берега дарує.

Я вишию на полотні любов
червоними нитками що, мов кров
і голкою я поведу життя,
це буде наче каяття.

Любити я не присягалась,
я просто голкою вела.
Повір, я навіть не старалась,
вагатись також не могла.

Одна за одною нитками
відтворювалось забуття:
усі стежки, що називала я шляхами
і та єдина стежка в майбуття.

Я вишию на полотні розлуку,
самотнім криком журавлів.
У вишиванці відтворились звуки,
мов у сльозах вода дощів.

Я вишию на полотні печаль,
що все ж веде до здійснення бажання,
немов в останнє я погляну в даль,
побачивши небес зітхання.

Дрібною голкою по полотні
я поведу стежину в майбуття.
То буде гарно, наче в сні,
я вишию на полотні життя.

 
KYMA6343Дата: П`ятниця, 04.06.2010, 20:41 | Повідомлення # 5
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
Рушник
Вишивала я рушник
Власними руками.
Гаптувала залюбки
Всіма кольорами.
Мов жива, на полотні —
Калинова гілка,
Під мережкою внизу —
Книжка і сопілка.
До ладу все довела,
Хоч іще й маленька, —
Наш батько
Любитиму я Україну рідненьку,
То, може, мені ще не раз
З картини всміхнеться Шевченко,
Наш Батько — Великий Тарас.
Л. ХРАПЛИВА-ЩУР
 
KYMA6343Дата: Понеділок, 07.06.2010, 20:26 | Повідомлення # 6
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
Вишиванка
Є. Лещук

Вишиванку вишивала
Навесні твою,
В нитку мрію укладала
І любов свою.
Ніжну мрію, що шепоче
Дивну казку в сні,
Що цілує твої очі
І співа пісні.
Все найкраще в ній зібрала
Із долин, із гір
І в мережку повкладала
У хрещатий взір.
Хай на серце тобі ляже,
Наче цвіт в маю,
І душі твоїй розкаже
Про любов мою.

 
KYMA6343Дата: Неділя, 13.06.2010, 10:21 | Повідомлення # 7
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
ВИШИВАНКА
Хрестик за хрестиком на полотні
Дивні лягають узори;
Хрестик за хрестиком – так наші дні
В щасті проходять і в горі.
В світі непевному цьому життя –
Лиш вишиванка чергова.
Тільки от нитка у когось тонка,
В інших ж міцна, майже нова.
Чорні лягають у когось хрести,
В когось – червоних багато;
Чорні – буденні турботи й жалі,
Ну, а червоні – це свято.
Голка невпинно у долі в руках:
Знов день за днем заглядає в вікно,
І нехай губиться колір в нитках,
Тільки щоб довгим було полотно.
 
KYMA6343Дата: П`ятниця, 18.06.2010, 22:34 | Повідомлення # 8
Рядовий
Група: Модератори
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Репутація: 28
Статус: Offline
До вишиванки доторкнусь вустами,

I чорнобривцiв аромат вдихну.

Знов Ваших рук тепло вiдчую, мамо,

Сльозу з щоки непрохану змахну…

Далеко Ви… I, водночас, Ви – поряд:

У злетi птаха, в шелестi трави…

Мене хтось боронить вiд зла i горя;

Якщо це янгол, то, напевно, - Ви…

 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: