Вишиванки від Марти Кулинич
Каталог статей
| Головна » Статті » Мої статті |
Ліричний світ Марти Кулинич-Новицької. У переддень вшанування ікони Ватопєдської Божої Матері в музеї ікон та образів отця доктора Дмитра Блажейовського відкрили виставку вишиваних ікон музикознавця за фахом Марти Кулинич-Новицької. Властиво, вишивати Марта Кулинич-Новицька почала не так давно-5 років тому, з допомогою вишивальниць Ірини Богданівни та Ірини федорівни Івасенків, які відкрили їй секрети облюбованої техніки художнього гладевого шва. Широкі можливості цієї техніки переакцентували увагу авторки з квіткових орнаметів на спроби відтворення в нитках українських ікон, що свого часу започаткував о. Дмитро Блажейовський. А тому невипадково на відкритті вишивальницю назвали послідовницею його великої справи. «Я перший, котрий робить сліди на снігу, інші вже підуть за мною», справедливо констатує 96-річний уродженець Лемківщини, який вчився і висвятився в Римі, понад 20 років пропрацював на парафіях Америки й останніх 30 років мешкає –знову ж таки- в Римі, отець доктор Дмитро Блажейовськи. Адже традиції вишивання ікон в Україні не існувало, як не мають її й інші народи. Було гафтування золотими нитками, але це інша тема. Марта Кулинич-Новицька (для якої,до слова, Лемківщина також не порожній звук- її мати родом із цього краю, а сама авторка вільний час присвячує вивченню та популяризації його культури) добирає сама те, що втілює у шитті, без орієнтації на зразки для шиття, які вже існують. І тим її творчі роботи цікаві ще більше. «Лемківська Мадонна», вишита на основі ікони Марії Янко, напевне належить до тих образів, які в перспективі охоче відшиватимуть у неї інші послідовниці отця Блажейовського. «Таких послідовниць в Україні багато,-сказала на відкритті виставки методист Центру народної творчості Агнеса Ропецька.- Є гірші,є ліпші,але мало таких, як Марта, що мають у мистецтві власне творче обличчя». «Я не прагну вивищитися над кимсь, зазначила авторка «Газеті», я просто вишиваю те, на що відгукується моє серце. До речі цікаво, що досі не вмію вишивати загальнопоширеним хрестиком,але скажу більше, і не прагну.Ця техніка для мене чужа-вона занадто правильна, геометрична, передбачувана. А гладь дає змогу відтворити вираз обличчя, інакше кажучи, багата на відтворення півтонів, а це мені ближче. І, загалом помітила, до хрестика тяжіють люди з математичним складом розуму, до гладі- гуманітарії, лірики…» Ярина Коваль. | |
| Переглядів: 1120 | Рейтинг: 5.0/2 |
| Всього коментарів: 0 | |
